Інсуліновий геноцид.

[Игорь Дэмя]

Я хворію на цукровий діабет з інсуліновою залежністю,в тяжкому перебігі. Ін'єкції інсуліну-це єдина можливість для мене залишатися на ногах, та і взагалі живим. Чим не забарилася скористатися наша "нова" стара влада- в аптекі міста Києва с 1-го квітня на надійшло ні краплі імпортного інсуліну. А саме цей імпортний Лантус та Епайдра-це мої містки до життя.
Робіники аптеки №42(де я отримував інсулін) верзуть якісь дурниці на кшалт "переходіть на вітчизняний інсулін", "як дуже надо-купуйте", "залишків немає" і таке всяке.
Я неможу користуватись вітчизняним інсуліном-його якість це просто жах.І кожному хворому ендокрінолог підбирає інсулін і його дозу індівідуально! А купувати інсулін я не в змозі.
Ось і прирікає наша влада мене, і зі мною ще півтора мільйона діабетиків, на повільну і хворобливу смерть...