Гордість — це завжди зрада Божої любові, це духовний блуд, підміна Бога ідолами, віри в Бога — вірою в самого себе, вчення Божого — своїм ученням, правди Божої — своєю правдою. Поки із серця людини виходять горді помисли, вона не здатна бачити Господа, тому що гордощі оскверняють людину /Мк.7:22–23/, а Бога можуть побачити тільки чисті серцем /Мф.5:8/.
«Гордість є крайнє зубожіння душі, яка мріє про себе, що вона багата, і, перебуваючи у пітьмі, думає, що вона у світлі.
«Гордий подібний до яблука, що всередині зогнило, а зверху світить красою… Темнота чужа для світла, а гордий чужий для всякої чесноти» /прп. Іоан Ліствичник/.
Хто має смирення — той має і Любов, і одночасно — Дорогу, Істину і Життя.
Хто не має смирення — той не має ні Любові, ні Дороги, ні Істини, ні Життя.
Хто має Любов — той має і смирення.
__________________
РќРёРєРѕРіРґР° РЅРµ РіРѕРІРѕСЂРё РЅРёРєРѕРіРґР°!!!!!
|