[Extra]

Таким чином, впродовж існування Київо-Руської імперії (ХІ – ХІІІ ст.) етнічні назви «русини» та «Русь» закріплюються на цілком окресленій території від Закарпаття до наддніпрянського Лівобережжя і від Західного Бугу до степових кочовищ тюркських народів. В подальшому, навіть в умовах політичної дезінтеграції руських земель ХІV – XVІ ст., етнонім «русини» продовжують в рівній мірі уживати як мешканці руських комітатів Угорського королівства і північної частини Молдавського господарства («Русо-Влахії» середньовічних джерел), так і населення руських земель Корони Польської (Галичини та Західної Волині) та Великого князівства Литовського і Руського («земли наши Руские – Подольские, Киевские и Волынские» – як зазначено в листі великого князя Жигимонта Августа від 1569 р.).[9] * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *....................... * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * ЦІКАВО ТЕ, ЩОДО МОСКОВІЇ * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * ............................................ * * * * * * * * * * * * * * *Навіть у офіційних актах Великого князівства Московського держава якою правили тамтешні володарі, попри твердження сучасних російських істориків, ніколи не іменувалася князівством або царством «всея Руси». У цього державного утворення була інша самоназва – «Московское государство»[20] («Московское княжение», «Московское царство»), а у країни, в якій розміщувалася ця держава – «земля Залесская».[21] * * * * * * * * Аналогічно і назви «Русь», «руський народ». «Русини» та ін. ніколи не були самоназвами країни та народу, що населяв Московську державу. В якості самоназв уживалися – «Москва», «Московская земля», «московские люди». Втім найчастіше етнічну самоназву замінювало визначення релігійної приналежності – «христиане»,[22] «православные» або «русские» (у конфесійному значенні). Навіть в середині ХІХ ст., за свідченням відомого панславіста Івана Аксакова, подібна практика була цілком домінуючою – «… на всіх сходках щоденно по всіх просторах Росії виголошують промови із закликом: “Православные!”. Ось як російський народ визначає свою національність».[23]