[Extra]

<span class="Apple-style-span" style="font-family: verdana, geneva, lucida, 'lucida grande', arial, helvetica, sans-serif; font-size: 13px; color: rgb(29, 29, 29); ">В період злиття племен у СОЮЗИ, змінювалась і мова цих племен. І якщо ідентифікувати за Етнонімом ці нові Етнічні Організми на початкових порах було неможливо, то деяка можливість до ідентифікації була за мовою. Окрім того, для Риму було важливо ідентифікувати різні СОЮЗИ ПЛЕМЕН за церковно-словянською мовою (за мовою церковних Римських текстів). Тому ті племена, для кого словянська чи білясловянська мова була рідною – йменувались СЛОВЯНАМИ, племена іншого етнічного походження, які «розуміють слово(церковне)» - СЛОВЕНАМИ; племена, які не розуміють слово – «німими» або згодом «німцями». Саме по цій причині і з’явився такий дивний «етнонім» як «ІЛЬМЕНСЬКІ словЕни» (за назвою місця локалізації етнічної спільноти, яка «розуміє слово»). Не було ж «КИЇВСЬКИХ полян» чи «КИЇВСЬКИХ древлян», як небуло ж і «АДРІАТИЧНИХ сербів» чи то пак «ІОНІЧНИХ сербів», - а були «серби» і ВСІМ відомо було, що вони мешкають на Балканах. Термін «ІЛЬМЕНСЬКІ словЕни» був введений з огляду на колоніальні Ідеї Риму (мол, народ, що мешкає біля оз.Ільмень і розуміє слово римських церковних текстів). Не розповсюдиш же ж римську Ідею, на людей, які не розуміють мови.
Таким чином ІДЕЯ римсьої експансії поширювалась, Рим романізував свою периферію, а київським князям вона давала підтримку в зиску до колонізації племен лесной полосы Восточной Европы. Боротьба князів виключно за особистий зиск – означало слабку Державу у військовому плані. Що і трапилось у 1240 році.