[Extra]

<span class="Apple-style-span" style="font-family: verdana, geneva, lucida, 'lucida grande', arial, helvetica, sans-serif; font-size: 13px; color: rgb(29, 29, 29); ">Таким чином зрозуміло, що «русь» київських земель не тотожна «русі варяжській» чи іншій «русі», як не тотожні СОЮЗИ ПЛЕМЕН одного етнічного складу – СОЮЗАМ ПЛЕМЕН іншого етнічного складу.
Багато європейських етносів находились в зоні впливу Риму. Тому латинського походження слово «Русь» використовувалось на означення багатьох союзів племен. Вплив греко-римської цивілізації розповсюджувався через античні колонії Північного Причорномор’я головним образом в межах України. Тому етноісторичний розвиток території України випереджав більш віддалені від античних центрів регіони лісової смуги Східної Європи і наближався до темпів історичного розвитку країн Західної та Центральної Європи, що розвивалися під потужним впливом греко-римської цивілізації, тому і вживання терміну «русь» на означення початкових стадій формування Союзів Племен розпочалось в Києві. Оскільки термін «Русь» прийшов з латинських текстів Риму, які (тексти) ретранслювались через Київ на інші народи, то ставалось так, що «русь» київських земель через своїх літописців і монахів називала інші союзи племен «руссю». Ці інші СОЮЗИ ПЛЕМЕН, до появи власного Нового Етноніму, самі себе не звали «руссю», тобто не мали етноніма «русь». Тому і назва «Русь», а згодом і «русин» закріпилася як Етнонім за СОЮЗОМ ПЛЕМЕН київських земель і Київською Державою (бо саме вона називала інших «руссю»). Тому, в літописах і записано:
У Лаврентіївському літописі під 1152 р. зазначено: «Поіде Гюрги (Суждальський) с сыном своим, и с Ростовци, и с Суждальци, и с Рязанци, со князи Рязанскими в Русь» (вид. 1846. — С. 145).
"Он-же йде з Москви в Русь"(Полн. Собр. Рус. Лђт., лђт. по Воскр. сп., 119 ст.)
В Лавр. л. під 1152 р. читаємо: "Поіде Гюргі (Суждальский) с сином своїм, і с Ростовці, і с Суждальці, і с Рязанці, со князі Рязанскими в Русь" (вид, 1846, с. 145)