...люди говорили, що то була катівня. На столику біля стінки лежали якісь інструменти. Люди говорили, що то інструменти для катування, але я до них не приглядався. На стінах камери була кров. Там же стояла бляшана посудина, подібна на відро. Коли я заглянув туди, то побачив очі й відрізані вуха... Коли я вийшов на подвір’я, то під накриттям було вже трохи трупів, яких повитягували з камер. До трупів ми з братом придивлялись, тому що шукали батька. В однієї жертви я бачив, що в ніс було забито два цвяхи, в іншої — був знятий скальп. В одної жінки були відрізані груди, а в іншої був розпоротий живіт, і плід дитини лежав й неї на грудях. Люди покликали нас із братом до одного з трупів і сказали, що то наш батько. В цьому трупі не було очей і був відрізаний ніс. Деякі трупи були чорні. Люди говорили, що ті жертви вбивали струмом...» (Із спогадів Онуфрія Бойка про жахи, побачені в Станіславській тюрмі після того, як радянські війська залишили місто