Осінь
Золотистим птахом осінь прилетіла
Сумно стало в полі, тихо у саду
Зажурилось сонце, небо похмурніло
І заплакав дощик сумно на вікні
Ну чому ж так плакать і чому журитись,
Чуєш, знову літо пісні замовля?
Серця не обманеш, де від правди дітись?
Через осінь голос Божий пролмовля
Нива побіліла, а женців немає
Час вже схаменутись, до роботи стать
Дні лукаві линуть, вічність не дрімає
Будем перед Богом відповідь давать
За життя марнотне, за часи байдужі
За таланти наші, що в землі лежать
Що Йому казати на суді ти будеш
Як перед престолом доведеться стать?
Боже, дай не спати – вічність перед нами
Дуже,дуже близько вже останні дні
І щоб там не плакать гіркими сльозами
Для Христа трудіться, друзі дорогі
Амінь.
__________________
Sorry',
|