Бог нам дав єдину на землі країну: немає на світі такого підсоння, таких краєвидів, такої щедрости ґpyнтy, такого здоров'я роси.
„Нема на світі України, Немає другого Дніпра!” Але ми не захистили цієї країни, бо ми її майже не захищали.
Не можна жити „на дурничку”. Не можна довго існувати „в кредит”. Не можна існувати іcтoрично, тобто посідати Землю, не виконуючи обов'язків, що їх та земля покладає на насельників її. Обов'язків всіх: географічних, іcтopичних, геополітичних, геокультурних і навіть іcтoріософічних.
Але ми їх не виконали, бо не виконували. Грушевський залишив біля десяти томів біблій, де оспівував улюблені маси і пропагував ненависть до власної влади.
Драгоманов підвів під те все „ідеологію”, а Винниченко скеровував енергію еліти на полові проблеми. Навіть ранній Петлюра був проти власного Війська.