Последняя фраза для Людмилы.

Да нет таких слов в украинском - не верю. *Как нет:-O Вы во Львов съездите. Самый "украинский из украинских" городов Украины .Там услышите:-D

Ларис, честно ни чего не поняла. Перевидите!

Ничего ужасного нет в диалектах,это тот измененный язык,который удобен коренному населению тех регионов...у нас вообще нонсенс,я когда переехала из Киева в Северодонецк,очень раздражали слова "салатневй"-салатовый(цвет),ризетка,семАчки.......ужасно...по сей день поправляю подруг....а рядом с.Боровское,так там и цаберка(ведро вроде),и т.д. ,белорусские вкрапления....хотя там населения того 5000....

Ань, но те слова, что вы написали мне понятны. Диалект, но все же не целые слова.

Людочка,ну удобно тем людям так говорить,пусть говорят,что тут такого?Они же не насаждают нам своих наречий,верно?Сейчас найду стишки в переводе на зу язык....смеялась сегодня,читала когда...

<f z+1 fa>Переводы С.Маршака на западноукраинский язык
Отакий роззява ("Человек рассеянный", обратите внимание, вместо Ленинграда - Львов:
Жив собі роззява, ліві двері справа...
З ранку він хутенько встав, піджака вдягати став,
Шусть руками в рукави - з'ясувалось, то штани.
Отакий роззява, ліві двері справа.
Вбрав сорочку він, однак, всі кричать йому: "Не так!",
Одягнув пальто, проте, знов кричать йому: "Не те!"
Отакий роззява, ліві двері справа.
Поспішаючи в дорогу рукавичку взув на ногу,
Ну а замість капелюха натягнув відро на вуха.
Отакий роззява, ліві двері справа.
Трамваєм тридцять третім він їхав на вокзал,
І двері відчинивши, до водія сказав:
"Шановний трампарампарам, я щось хотів сказати вам,
Я сів не в той ай-яй трамзал негайно треба на вокзай!"
Водій перелякався і на вокзал подався.
Отакий роззява, ліві двері справа.
Ось біжить він до кав'ярні, щоб квитки купити гарні,
Далі гляньте на роззяву, мчить купляти в касу каву.
Вибіг він аж на перон, там стояв один вагон.
Пан роззява в нього вліз, сім валіз туди заніс,
Примостився під вікном, тай заснув солодким сном.
З ранку - гульк! "Егей!" - гукає - Що за станція питає,
Чемний голос відповів: "То є славне місто Львів".
Ще поспав, аж сходить сонце, знов поглянув у віконце,
Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав:
"Що за місто це, Боляхів, Коломия чи Батяхів?"
Чемний голос відповів: "То є славне місто Львів".
Ще собі поспав з годинку, знов поглянув на зупинку,
Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав:
"Що за станція цікава, Київ, Зміїв чи Полтава?"
Чемний голос відповів: "То є славне місто Львів".

Тут він крикнув: "Що за жарти? Жартувати так не варто.
Вчора я у Львові сів, а приїхав знову в Львів?.."

Отакий роззява, ліві двері справа.

Шкіромий
Переклад з рос. Олександра Тарасенка,
серпень 1993 р.
Простирадло - утікало,
І білизна - хай їй грець,
І матрасик, мов карасик,
Від мене забрався геть.
Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
І сховався під ліжком.
Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.
недолугі,
І чому всі речі вщерть
Заюрмились, схаменулись
І сягнули шкереберть.
Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобітками,
Все батьківське надбання
Шаленіє, скаженіє
І тікає навмання?
Раптом просто із горища
Клишоногий, наче рак,
Шкутильгає водомийник
І до мене мовить так:
Ти гидкеє, ти бруднеє,
Неохайне поросятко,
Ти брудніш за сміттєзбірник,
У люстерко подивись!
У тебе вапно на оці,
У тебе г... на боці,
У тебе такі капиці,
Що іздерлись ногавиці!
Навіть, навіть ногавиці
Від тебе забрались геть!
Дуже рано на світанку
Миють личко каченята
Й пташенята,
І шпачки, і пацючки.
Ти єдиний не помився
І бруднечею лишився,
Тож забрались від бруднечі
І панчохи, й чобітки.
Я - шановний водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий!
Ледве гепну я ногою,
І покличу козаків,
Водомийники юрбою
Всі візьмуть напоготів.
Закатують, відшматують
Неохайних дітлахів.
І прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою,
У Матвіївську затоку
Вмить занурять з головою!
Замантулив в мідний таз,
Заволав "Кара - барас!"
Тої ж миті мило, мило
Зась! - в волосся - мити зілля,
Гілля, рілля і бадилля
Підбадьорює:
"Мию, мию сажотруса
Пильно, щільно,
Чисто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов різдвяний гусь".
Тут мочало причвалало
І мерщій малечу мить.
Ось вовтузить, мов шибало
І волає, і ганьбить.
Від збентежених мочалок
Я мерщій, немов від палок,
І вони чимдуж загалом
Нижнім Валом, Верхнім Валом.
Я до Бабиного Яру,
Навпростець я повз кошару,
А вони - чезез мури,
Як підступи ї щури.
Тут назустріч мій коханий,
Мій улюблений кацап,
Він з Альошею і Ванєй
Прямував, неначе цап,
І мочалку, наче галку,
Він щелепами цап-цап!
А затим ногами він затупцював
І руками він мене відлупцював
"Уходи-ка ты домой", - він
мовляв,
"Да лицо своё умой", - він
мовляв,
"А не то как налечу", - він
мовляв,
"Растопчу и проглочу", - він мовляв.
Я по вулицях борснувся
підтюпцем,
Втік до водомийника кінець
кінцем.
Милом мивсь, цеберком грюкав,
Як ударник п'ятиріччя.
І багнюку, і гівнюку
Відокремив від обличчя.
Тої ж миті капелюх
Сів на мене проміж вух,
А за ним цукерок купа:
"З'їж мене, малеча любо!"
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мій брат!"
Ось і зошит повернувся,
Ось і коник без візка,
І абетка з інглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
І, кохаючись, мовляв:
...
Треба, треба, треба митись
Вдень і ввечері - то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!
Хай живе рушниченько
пухкенький
і мило духмяне, мов ненька,
і кістковий гребінь,
і голярський камінь!
Тож мийся, підмийся, голись!
Пірнай, виринай, не барись!
У лазні, ставку, на болоті,
В Гнилім Тикичу,
що в Кам. Броді,
В Криму і в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраїні хвала - і воді!

Аня, нет слов! Ржала, мои сбежались.

Вот и я смеюсь опять:-D (Y) задорно,понятно,весело

Конечно пусть говорят все как хотят у себя дома, да только пусть будет нормальный литературный язык к которому все бы стремились и не надо его уродовать.

Аня, получила массу удовольствия!(Y) Но если такой перевод преподают в школе то ай, яй!

Лариса я за Ваш пост(v)

Рада, что есть единомышленники!

АННА АЛИГОВНА * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *Ви не мішайте все в одну кучу.Одне діло ДІАЛЕКТ,інша справа-СУРЖИК. * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * А РАШПІЛЬ-так і буде РАШПІЛЬ. * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * МАДЯР-угорець(венгр). * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *БАВИТИСЬ-бавитись * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * СТАНІСЛАВ-стара назва ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА. * * * * * * * * * * * * * * НАНАШ-молдавське слово. * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * Ви привели приклади ІНОЗЕМНИХ слів,які вживають люди прикордонних районів.Яле це аж ніяк не СУРЖИК.

Из всего понял. Настоящая МОВА на Полтавщине, в ЗУ - голимый СУРЖИК (от суррогат)?

АЛЕКСАНДР СВЕРГУНОВ * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *Для того,щоб щось зрозуміти,потрібно побувати на ЗАХОДІ УКРАЇНИ і на ПОЛТАВЩИНІ.

Пишу, не читая темы. Т.н. суржик, который злобно порицают националисты, в целом является языком православной Украины. Мне очень нравится, как разговаривают люди с Кировоградских окраин и соседних деревень.
Нынешняя официальная мова - в действительности не киевско-полтавский (как нам говорили раньше), а именно галичанский диалект, который был навязан во время очень странной украинизации 20-х, проведенной под руководством Кагановича. Он создавался по принципу "пусть как угодно, но не по-русски". В официальной мове жуткое количество полонизмов, а также слов из идиша (папир, цукор, крейда, дах и т.д.) Поэтому украинский литературный язык бесконечно далек от разговорного. И пользуются им только специалисты-филологи, некоторые политики и снобы. Экстраполяция чужих (чаще всего, польских) слов и языка канадской диаспоры в украинский язык продолжалась до конца правления оранжевых.
Суржик - это (в основном) и есть подлинный язык украинского народа.

Якщо чесно, то я до суржику відношуся як до діалекту, який має право на існування.


Але ті, хто розмовляє суржиком, і не хоче розмовляти і українською, та вчити дітей в українських школах - інша справа.


Про таких Едуард Драч написав гарний віршик:



*Едуард ДРАЧ *
ПОЛІТІЧЕСЬКА ЗАЯВА В РАЙОНО ГРИЦЬКА ІВАНОВИЧА ПРИДУРЧЕНКА ХАХЛА ПО НАЦЫОНАЛЬНОСТИ
Здрастуй,
Дорогоє наше РайОНО!
Я пишу заяву
І смотрю в окно.
Це ж моєй дитині
Скоро сьомий год!
Ето ж в школу нині
Вже оно пойдьот!
Но вмішалась сіла
Сатанінськая,
Бо ближайша школа -
Українская!
Шо ето такоє,
Спрашиваю вас? -
Нікуди дитину
Вести в первий клас!
Пнулісь я і жінка
З ясель-садіков,
Щоб була ж дитинка,
Як в начальніков,
Бо какой начальник,
Рило свінськоє,
Скаже вам хоч слово
Українськоє?!
В українську школу
Я б дитя не вів,
їх учєбник школьний -
Весь би посадив!
Там хотя б Шевченка
Прочитайте зміст -
Ето же отпєтий
Націоналіст!
Як сприймьот дитина
Всей натурою
Піде неодмінно
За Петлюрою!
Сам я українську
Окончав давно,
Так казали: “Грицько -
Будущій Махно!”
Ми пойдьом всі хором
В саму свєтлу жизнь,
Заклєймім пазором
Нацыоналізьм!
І спойом, как Сталін
Научіл нас пєть
Гаркнем: “Україну з України геть!”
Геть! Геть! Гав! Гав!

СУРЖИК-ЦЕ ПРОБЛЕМА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ!
Это не проблема мовы, это проблема её отсутствия во многих регионах.*-)