7 листопада - День працівників соціальної сфери.

З 7 листопада 2004 року в Україні відзначається День працівника соціальної сфери — свято всіх, чия
діяльність сповнена гуманізму, милосердя і тепла. Відзначення цього свята — справедлива пошана
суспільства за щоденну, не завжди помітну, але таку потрібну справу — розв'язання соціальних
проблем населення.

Професія «соціальний працівник» ще 15 років тому була доволі екзотичною. Власне, фахівців саме такої
кваліфікації і не було, їх не готували наші ВНЗ. Хоча, коли людина доходила до того вікового рубежу, коли
їй потрібно було йти на заслужений відпочинок («на пенсію»), то в неї відбувалась зустріч в «соцбезі» з...
чистої води соціальним працівником.

Сьогодення, на жаль, занадто щедро покликає до життя як окремих людей, так і цілі верстви населення, що
ними повинні опікуватись соціальні працівники, соціальні педагоги. Це і безробітні, і чорнобильці, й афганці,
й одинокі матері та батьки, і діти з неповних сімей, і ті, хто потребує після наркотичної (після алкогольної, після тюремної, тощо) реабілітації, і схильні до суїциду, і невідкладно хворі тощо. Невтомна щоденна праця представників цієї професії є вкрай важливою та необхідною. Адже вона безпосередньо пов'язана з турботою про матір і дитину, студента і військовослужбовця, робітника і пенсіонера, про їхнє заможніше життя, умови праці та відпочинку.

Приємно відзначити, що завдяки спільним зусиллям у соціальній сфері відбуваються відчутні зміни на краще. Вона стає ближчою до людини, усе повніше задовольняє її потреби.

Нині очевидно: соціальний працівник — це своєрідна «швидка соціальна допомога»; чим більша потреба в соціальних працівниках, у соціальній допомозі, тим очевидніша залежність: не держава для людини, людей, суспільства, а людина, люди, суспільство — для держави.

"Когда у буржуазии не будет иных средств воздействия на массы,а экономический фактор перестанет быть доминирующим,т.е. шантаж нищетой и безработицей перестанет быть главным фактором ее влияния на людей - она перейдет к откровенной и неприкрытой лжи и терроризму!" В.И.ЛЕНИН

Ленин-умнейший человек...у нас шантаж:безработица и нищета..Так что??? мы буржуи???

С той поры много воды утекло. Во времена писания Ильичом этих строк , буржуазия была закрытым кастовым обществом и попасть в ту среду , став богатым, было затруднительно даже для стран с относительными свободами в то время. Сегодня слово буржуазия утратило тот сокровенный смысл, имевший в то время. Стать богатым, стать обладателем акций или долей компании, стать собственником или иметь прибыль, доход сопоставимый с капиталистом - вдельцем фабрики, может выходец из любого слоя общества, менеджер успешный, ловкий и успешный предприниматель средней руки а то и вовсе начавший с нуля.

Тут прозвучали выпады против ИНДИВИДУАЛИЗМА. И следует отметить, что этот жупел воспринят и употребляется в духе совковой антизападно пропаганды.
Но нам следует знать, что понятие ИНДИВИДУАЛИЗМА развивалось в европейской либеральной философии как фундамент свободной личности, независимость которой должны гарантировать государственные и общественные институты.
Но совковая пропаганда записала индивидуализм в плохую компанию - типа "моя хата с краю". Ей это нужно было для проведение очередного вторичного закрепощения своего народа.
И елки-палки - сколько у нас до сих пор охотников опять закрепоститься.

«Классами называются большие группы людей, различающиеся по их месту в исторически определенной системе общественного производства, по их отношению (большей частью закрепленному и оформленному в законах) к средствам производства, по их роли в общественной организации труда, а, следовательно, по способам получения и размерам той доли общественного богатства, которой они располагают. Классы - это такие группы людей, из которых одна может присваивать труд другой, благодаря различию их места в определенном укладе общественного хозяйства».

Общественный характер труда и частнокапиталистический способ присвоения его результатов - главное условие существования капитализма.По условиям деловой игры,предложенной когда-то основоположниками научного коммунизма,главным могильщиком строя является пролетарий - лицо наемного труда,лишенное собственности и вынужденное продавать свою рабочую силу для обеспечения своего расширенного воспроизводства.В этой связи,как не пародоксально,именно рабочий-пролетарий зависим от капитализма в его упрощенной форме - долларах и центах и должно произойти что-то из ряда вон выходящее,чтобы он осознал и себя,и свой интерес,но не в примитивной потребительской форме,а в качестве заказчика общественного переустройства.Поэтому и спорил Маркс с немецкими левыми,критикуя готскую программу и заявлявший,что если данная реакционная программа - марксизм,то он - не марксист.