[Mafia]

Саме Москва підписала таємний пакт Молотова-Ріббентропа про розподіл Європи. Саме за угодою Сталіна з Гітлером та фашистською Німеччиною на Західній Україні з'явилася радянська влада й війська НКВС.
Саме СРСР разом з Німеччиною, виконуючи цей пакт, напав на Польщу, аж до червня 1941 року надавав фашистській Німеччині технічну допомогу та провів спільний радянсько-фашистський парад у Бресті.
Звинувачення у співпраці з німцями не можуть пояснити, чому в Києві є вулиця, названа ім'ям оунівки Олени Теліги.
Її разом з тисячею керівників ОУН на Східній Україні було розстріляно в Бабиному Яру, а велика кількість оунівців сиділи в німецьких концтаборах та згинули там. У самого Степана Бандери в концентраційному таборі загинув брат.
Фашистам не потрібна була незалежна Україна. Їм були потрібні землі на Сході. Очевидно, що УПА мала свою власну мету, незалежну від німців, і йшла до неї всіма наявними силами. Мета ця – незалежна Україна.
Крім того, героїзм передбачає свідомий вибір. За таких умов з вояками УПА можуть зрівнятися хіба що добровольці Радянської армії, на противагу тим, кого мобілізували. Адже в УПА нікого не мобілізовували – тримати когось насильно в підпільній армії практично неможливо.
Однак, і таке зрівняння не зовсім справедливе. Адже значно легше воювати, знаючи, що за твоїми плечима одна з наймогутніших і найбільших країн світу, і зовсім інше – мати за плечима лише свою ідею та розуміння, що твоя справа майже напевно не виграє за часу твого життя.
Напевно, чимало українських радянських ветеранів, якби знали те, що відомо сьогодні, були б на боці УПА.
Тому мова має йти не про зрівняння воїнів УПА в правах з радянськими вояками, а про особливий статус вояків УПА.
Можливо, лише за матеріальними пільгами статус має бути однаковим із воїнами радянської армії. Особливий статус потрібен не лише самим воякам УПА, а й наступним поколінням, які мають знати, що є добре, і що – ні.