2....Поснули озброєні вуйки,
всесвітні прослухавши вісті.
Ховались від польської "двуйки",
ховаються від емгебістів.
Їх в схрони затиснула вдача.
Мене привела сюди віра.
Душа моя скиглить і плаче,
нудьга каламутна і сіра...
Не вірю (та все ж таки вірю!)
у нашу святу перемогу.
Не схочеш, а станеш тут звіром,
нічим не подібним до Бога.
І думаєш: зверхник Бандера
у Мюнхені горя не знає,
а я тут у сересерах
безславно у схроні згинаю...
Неправда! Це заздрість і втома.
Я тут не заради Бандери.
Я відданий ділу святому.
Борюся — і contra spem spero!
Лесь Мартин
Станіславщина. 1951 р.
__________________
РќРёРєРѕРіРґР° РЅРµ РіРѕРІРѕСЂРё РЅРёРєРѕРіРґР°!!!!!
|